Особисто мені урива дупу отакий баянчик:
Послали американці до України шпіона. Навчили його мові. Він йде у вишиванці, з оселедцем по селу, виходить на полонину, а там дід коров пасе. Підходить він, вітається, як навчили:
-Добрий день, діду.
Дід спокійно відповідає:
-Добрий день, американський шпіоне.
Операція зірвана, розсекретили! Американці не можуть зрозуміти як. Забрали свого шпіона, почали тренування вимови, міміки, рухів... Через 5 років знову посилають. От йде шпіон у вишиванці, з оселедцем по селу, виходить на полонину, а там дід коров пасе. Підходить:
-Добрий день, діду.
-Добрий день, американський шпіоне.
Знову прилетіли гелікоптери, забрали шпіона, тепер тренування 10 років, вивчали рухи за допомогою комп'ютерного моделювання, досліджували візерунки на вишиванці, вивчали тканину під мікроскопом. Посилають знову.
Йде шпійон у вишиванці, з оселедцем по селу, виходить на полонину, а там дід коров пасе. Підходить:
-Добрий день, діду.
-Добрий день, американський шпіоне.
Шпіон в розпачі, розуміє, що його кар'єрі кінець, раз якийсь дідок так швидко його розкриває. Він впав на коліна, плаче:
-Добре, діду, хоч скажіть, що не так? Вимова не така, рухи, вишиванка?
-Та нє, - каже дід. - І вимога гарна, і оселедець, і вишиванка... Але ж, синку, в нашому селі ніколи нєгрів не було.